В УПЦ розповіли, чому небезпечно усамітнюватися від суспільства

Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич), пише Znaj.ua.

Владика вважає, що люди йдуть від суспільства, соціально ізолюються з однієї причини - через гординю.

«Звичайно, не йдеться про тих, хто відчув заклик Божий присвятити своє життя виконанню чернечих обітниць. Безумовно, людина сама ніколи не визнає внутрішньої гордості, вона називатиме безліч різних причин і приводів: це і непорозуміння з боку близьких, і розчарування в людях, і відсутність справедливості в світі та інше.

Горді кидають роботу, сім'ю, забувають про свої прямі обов'язки, закриваються в будинках і перестають взаємодіяти зі світом. Деякі ще й дають відсилання до святих пустельників, мовляв, вони, як і святі, не зрозумілі цим світом. Але святі - це обрані Богом світочі, вони ніколи не допускали думки про свою святість. Самота була продиктована зовсім іншими мотивами», - пояснив владика Антоній.

Архієрей вважає ілюзією відхід від суспільства як варіант вирішення проблем, що накопичилися.

«Комок проблем не зменшується, а навпаки. Це небезпечна стежка. Бажання все і всіх розкритикувати, нездатність бачити добре, небажання підлаштовуватися під близьких, бути до них поблажливим, а головне, бажання бути завжди правим - ось ознаки гордовитої людини. Вона дивиться на всіх зверхньо і вважає інших негідними спілкуватися з нею. Будучи в Церкві, така людина йде з неї скривдженою і ображеною», - сказав керуючий справами УПЦ.

Митрополит Антоній зазначає, що ця духовна хвороба дає дуже глибоке коріння, і викорінити її, коли вона вже ґрунтовно прижилася, практично неможливо.

«Людина стає глухою і сліпою. Йому майже не можна розповісти про істину. Запущена стадія не піддається лікуванню, як тільки по Божій милості»,- додав він.

Владика нагадав про важливість стежити за собою, за своїми думками. «І припиняти будь-яку спробу запишатися над кимось. Потрібно боятися думати про себе краще, ніж про іншого, яким би нікчемним він не здавався. Думки про себе як про праведника вбивчі і неприпустимі», - уклав митрополит Антоній.