Володимир Гройсман: узурпація влади в регіоні та реанімація справи щодо хабара від забудовників
На Вінниччині навколо представників команди Гройсмана тривають гучні політичні скандали.
Так, останнім часом ЗМІ неодноразово повідомляли про випадки тиску з боку представників "Української стратегії Гройсмана" (УСГ) на місцеві органи влади та голів ОТГ Вінницької області з метою перетягування на свій бік .
Повідомляється, що насамперед це стосується голів та депутатів, які були обрані від партії Петра Порошенка чи тісно із нею співпрацюють. Серед основних рушіїв процесу переформатування місцевих рад "по-гройсманівськи" експерти називають мера Вінниці Сергія Моргунова та депутата Вінницької обласної ради Геннадія Мазура. Останній, до речі, нещодавно став героєм чергового скандалу. Журналісти викрили його на плагіаті дисертаційної роботи.
Як відомо, про Моргунова та Мазуру написано вже багато, але за повідомленнями керівників УСГ, за лаштунками процесу залишаються основні виконавці, так звані чорнороби Гройсмана, чиїми руками непокірні голови та депутати місцевих рад де-факто заганяються у партійну стайню. При цьому "гройсманівці" не гребують будь-якими методами: від умовлянь та підкупу, до загроз та інформаційної дискредитації. Говорячи про "чорнобробників", насамперед експерти згадують братів Штогріних, які, нагадаємо, добре відомі політикуму Вінницької області своїми методами та нерозбірливістю зв'язків. Хоча йдеться швидше про Руслана Штогріна, який є публічною персоною, а його брат Роман залишається в тіні і відповідає, як кажуть наближені до них люди, за "силове прикриття", кажуть експерти.
За інформацією з відкритих джерел відомо, що Руслан Штогрін за свою кар'єру експерта та політтехнолога змінив багато політичних команд, доки не потрапив до орбіти Володимира Гройсмана. Що саме спонукало Володимира Борисовича довірити свою політичну стратегію одному з братів Штогріних — невідомо, але люди з оточення експрем'єра кажуть, що брати відповідають за найбрудніші проекти партії УСГ, яких із втрачанням позицій Гройсмана на Вінниччині стає дедалі більше.
Але нагадаємо, що влитися в команду Гройсмана Руслану Штогріну не завадила навіть його публічна заява у 2010 році. Тоді, коментуючи перемогу Гройсмана на виборах місцевого голови Вінниці, Штогрін порівняв його виборчу стратегію із стратегією Путіна – "План Путіна" для Вінницької області.
"Створюється міф про те, що написано стратегію розвитку країни (міста), яка незабаром перетворить Росію (Вінницю) на супердержаву (супермісто), де всі житимуть багато і щасливо", - розповідав Штогрін. "План Гройсмана, інтерпретований політтехнологами з путінського, "Вінниця-2020 – це рівні дороги, суперсучасна медицина, це все щасливі. Отже, створено міф про "рожеве" майбутнє, в яке люди охоче повірять. А якщо хтось буде не згоден із командою Гройсмана, то він не згоден зі стратегією "Вінниця-2020", а значить він – не патріот Вінниці", - резюмував Штогрін. Хоча з іншого боку, не можна виключати і того, що Гройсману в свого часу сподобалося подібне порівняння і Руслан Штогрін опинився в його команді, але надворі вже не 2020 рік коли можна було успішно грати на амбіціях Володимира Борисовича, малюючи йому тріумфальне повернення до великої політики на чолі величезної парламентської фракції. Очевидним стає, що зі зникненням Гройсмана з публічного простору після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну зникли політтехнологічні бюджети, які раніше добре освоювалися. Тому й доводиться політтехнологу займатись не стратегією, а грубим тиском на місцевих депутатів. Як це практикує путін у Росії. Як нещодавно повідомлялося у ЗМІ, Руслан Штогрін був помічений у Бершаді, де він намагався переконати депутатів створити більшість із представниками проросійської партії "Наш край". що зі зникненням Гройсмана з публічного простору після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну зникли і політтехнологічні бюджети, що раніше добре освоювалися. Тому й доводиться політтехнологу займатись не стратегією, а грубим тиском на місцевих депутатів. Як це практикує путін у Росії. Як нещодавно повідомлялося у ЗМІ, Руслан Штогрін був помічений у Бершаді, де він намагався переконати депутатів створити більшість із представниками проросійської партії "Наш край". що зі зникненням Гройсмана з публічного простору після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну зникли і політтехнологічні бюджети, що раніше добре освоювалися. Тому й доводиться політтехнологу займатись не стратегією, а грубим тиском на місцевих депутатів. Як це практикує путін у Росії. Як нещодавно повідомлялося у ЗМІ, Руслана Штогріна було помічено в Бершаді, де він намагався переконати депутатів створити більшість із представниками проросійської партії "Наш край".
Іншим яскравим "чорноробом" команди Гройсмана місцеві називають колишнього селищного голови Ґранівської селищної ради Віктора Боднюка. Як повідомляється, втративши посаду через процес децентралізації, який передбачав приєднання Граніва до Краснопільської територіальної громади, пан Боднюк зосередився на боротьбі зі своїми основними ворогами: децентралізацією, головою Краснопільської ОТГ та здоровим глуздом, про що пошепки говорять як зами. представник політикуму. Але, як відомо, запекла боротьба потребує великих сил та коштів, і тому Віктор Боднюк охоче прийняв допомогу від "батька децентралізації", як любить називати себе Володимир Гройсман. За фактом виходить, що його люди вдало грають на особливостях та слабкостях Боднюка, використовуючи його в ролі свого бультер'єра для тиску на інших голів та депутатів. До речі, порівняння з певною породою собак не випадкове, бо Боднюк має свою, і досить сумну історію відносин з вірними друзями людини.
Нагадаємо, в одну із субот березня 2020 року тоді ще сільський голова Граніва Віктор Боднюк роз'їжджав своїм авто по селу, миттю зупинився біля одного з дворів, висунув з вікна рушницю з глушником і розстріляв двох собак на очах у власника цих тварин. За словами свідків, власником собак був 15-річний підліток. Тоді поліція порушила карне провадження. Іншим героєм команди Гройсмана для схиляння місцевої влади до "вірних партійних кроків" є сумнозвісний Вінниччині журналіст-розслідувач Віктор Рись. Очевидно, добрий час для нього закінчився ще 2018 р., як і припинила своє існування газета журналістських розслідувань "Шанс", від імені якої Віктор оприлюднив свої розслідування. Ким саме він був у газеті – спеціальним кореспондентом, головним редактором чи засновником — достеменно невідомо й досі. Але з офіційних джерел можна дізнатися, що в газеті до припинення її існування працювала лише одна людина. Схоже, що то був Віктор Рись власною персоною. Відсутність офіційного майданчика не зупинила цього фейкового журналіста-розслідувача. Майданчика немає, а вивіска залишилася, тож Віктор Рись продовжує проводити свої так звані "розслідування" під прикриттям газети та журналістського посвідчення. Інформовані джерела стверджують, що останнім часом у нього з'явився серйозний оптовий замовник, яким він дуже пишається та ретельно відпрацьовує своєю відеокамерою місцевих депутатів та голів ОТГ згідно зі списком, який йому оновлюють люди Гройсмана. У штабі Української стратегії Гройсмана не під запис розповідають, що працювати з Рисем їм дуже зручно. По-перше, у нього відсутні якісь гальма, а по-друге – смішний бюджет, на якому можна заробити. Попередньо стало відомо, що за виїзд та відпрацювання одного об'єкту він бере 2 тис. гривень та дуже задоволений отриманням будь-яких коштів. Цікаву технологію Віктор Рись використовує для просування себе як журналіста-розслідувача у пошукових системах. Наприклад, якщо поцікавитись його персоною через пошук у Гуглі, то можна побачити цікаві результати: Посилання ведуть на сайт знайомств, але в описі до нього згадується історія зі спаленим у 2017 році автомобілем Віктора Рися. гривень та дуже задоволений отриманням будь-яких коштів. Цікаву технологію Віктор Рись використовує для просування себе як журналіста-розслідувача у пошукових системах. Наприклад, якщо поцікавитись його персоною через пошук у Гуглі, то можна побачити цікаві результати: Посилання ведуть на сайт знайомств, але в описі до нього згадується історія зі спаленим у 2017 році автомобілем Віктора Рися. гривень та дуже задоволений отриманням будь-яких коштів. Цікаву технологію Віктор Рись використовує для просування себе як журналіста-розслідувача у пошукових системах. Наприклад, якщо поцікавитись його персоною через пошук у Гуглі, то можна побачити цікаві результати: Посилання ведуть на сайт знайомств, але в описі до нього згадується історія зі спаленим у 2017 році автомобілем Віктора Рися.
Залишається лише здогадуватись, яку мету ставив перед собою Віктор Рись, використовуючи подібне ноу-хау: покращувати свою пошукову видачу чи знаходити клієнтів серед відвідувачів сайтів знайомств? Але схоже, що його діяльність максимально наблизилася до надання таких послуг. У сухому залишку виходить, що брати-акробати (політтехнологи), що перевзуються в повітрі, "аматор" собак з Граніва і фанат сайтів знайомств з камерою — ці люди фактично тероризують міське самоврядування Вінниччини на замовлення колись перспективного політика державного рівня. А ще один міський голова та депутат-плагіатор. Як відомо, вінничани завжди відрізнялися своєю терплячістю, але ніколи не забували і про гордість. І тому ситуація у депутатському корпусі Вінниччини чим далі,
На закінчення зазначимо, що згідно з Конституцією України (стаття 5) ніхто в країні не може узурпувати владу. Політична війна Гройсмана на Вінниччині вже багато місяців має такі ознаки узурпації. Це де-факто на тлі агресії Росії проти України перетворюється на надзвичайно тяжкий злочин на рівні держзради чи сепаратизму. Тому вже явно підпадає під кваліфікацію Кримінального кодексу.
До речі про Кримінальний кодекс, ЗМІ пишуть, то НАБУ реанімує справу щодо хабара Микитася Гройсману.
Як пише сайт Антикор , справа лежала практично без руху кілька років після того, як ще 2020 року колишній забудовник-нардеп Максим Микитась дав свідчення проти колишнього прем'єра Володимира Гройсмана. Йшлося про хабар від Укрбуду прем'єру, якому передали цей дар нежитловими будівлями в центрі Києва.
Сталося це ще у грудні 2017 року. Звісно, приміщення було оформлене не на структури самого Гройсмана, а на його номіналу, підприємця із Вінницької області Юрія Гижка. Йдеться про приміщення площею дві тисячі метрів ціною (на той момент) у два мільйони доларів.
За цим фактом Національне антикорупційне бюро після свідчень Микитася навіть провело обшуки у структурах Володимира Гройсмана. Щоправда, про результати обшуків тоді повідомляли вкрай скупо. Але, мабуть, результат таки був, раз майже через три роки НАБУ вирішило реанімувати справу. Та й свідчення Микитася, який, рятуючи свою шкуру, пішов на угоду зі слідством, нікуди не поділися.
Згідно зі свідченнями Максима Микитася, Гройсман отримав від нього офісне приміщення у житловому комплексі «Аристократ» вартістю понад 75 млн гривень (справжня вартість майна, за оцінкою слідства становить 156 млн, все це в цінах 2017 року) за те, що уряд призначить головою державної корпорації «Укрбуд» потрібної Микитасю людини – Олександра Лятамбора.
Справа в тому, що «Укрбуд» складався з двох однойменних компаній – державної та приватної. І призначення керівником національної компанії необхідного Микитасю людини давало доступом до величезних обсягів державних замовлень.
Хоча формально Гройсман не має відношення до офісних приміщень, які були оформлені на Юрія Гижка, Олександр Лятамбор став головою держкорпорації. А у 2017 році ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» Микитася отримало контракт на будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів АЕС України на суму 928,9 мільйона гривень. У 2019 році цьому ТОВ було замовлено роботи з демонтажу нестабільних конструкцій об'єкту «Укриття» ЧАЕС вартістю понад 2 мільярди гривень.
Щодо Юрія Гижка, то ні для кого не є секретом, що цей підприємець із Вінниці (базовий регіон Гройсмана) є давнім другом та партнером Володимира Гройсмана. Тому, що не стверджував би Гройсман, угода з Микитасем виглядає досить ясною. Особливо з урахуванням призначення Лятамбора на потрібну для Микитася посаду та наступні бюджетні потоки.