Микола Томенко про важливість пам'ятати історію: "Любіть Україну", як Сосюра"

Про це пише Микола Томенко на своїй сторінці у мережі Facebook. Далі наводимо слова автора без коментарів. Також зазначимо, що думка експерта може не збігатися з позицією редакції.

"Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави,і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди".

В контексті підготовки до своїх просвітницьких лекцій в одному із вишів країни, вирішив переказати Вам цікаву і повчальну історію із забороною та цензуруванням знаменитого вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну».

Цей вірш Володимир Сосюра написав в 1944 році після повернення в звільнений від нацистів Київ. Після публікації у «Літературній Україні» твір стає популярним не лише в Україні, а й у всьому СРСР, бо переклад на російську роблять відомі поети Олександр Прокофʼєв і Микола Ушаков.

Проте після ознайомлення з «Любіть Україну," одним із очільників тодішньої Комуністичної партії, організатором Голодомору і репресій в Україні Лазарем Кагановичем у газеті «Правда» зʼявляється його стаття «Проти ідеологічних перекручувань в літературі». В ній, зокрема, йшлося про те, що «…Вірш В.Сосюри «Любіть Україну» викликає почуття розчарування і протесту…Не таку Україну оспівує у своєму вірші В.Сосюра…Оспівує якусь одвічну Україну. Поза часом, поза епохою, без сталінських пʼятирічок, без колгоспного ладу. В основі своїй є ідейно порочним твором, під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору . Скажімо, ПЕТЛЮРА, БАНДЕРА і т.ін…»

Цього ж таки 2 липня 1951 року ВСІ республіканські газети передруковують статтю Кагановича проти вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну». Свою відданість генеральній лінії партії демонструє і керівництво Сіплки письменників України, яке під пильним оком ЦК КП(б)У кілька днів обговорює цей націоналістичний і антипартійний твір. Далі більше - засудження трудовими колективами і вилучення із бібліотек!

Не врятував Володимира Сосюру від цькування і той факт, що він відредагував початковий текст кількох «непевних рядків» вірша.

Так було:

«Без неї - ніщо ми, як порох і дим,

Розвіяний в полі вітрами»,

Стало:

«Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками».

Лише після XX зʼїзду Компартії в 1956 році, який засудив культ Сталіна, поступово реабілітували і Володимира Сосюри із його віршем «Любіть Україну». Після рішень цього зʼїзду із сталінських таборів повернулася і його дружина Марина Гаврилівна, яку в 1949 році заарештували і вислали в Казахстан за нібито розголошення державної таємниці.

Памʼятаємо нашу історію!