Роман Головін: Театрально-видовищна узурпація та самоправство: Кличко не “справжній”

Про це пише Роман Головін на сайті KV. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Віталій Кличко не мав права призначати керівників комунальних підприємств, тому його дії підпадають під покарання згідно ст. 356 Кримінального кодексу України (ККУ) “Самоправство” – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи до двох років, або арешт до трьох місяців.

Хто ж має призначати керівників комунальних підприємств?

Я вже не раз непублічно вказував на проблему комунальних підприємств та призначення на керівників цих підприємств. Тепер публічно – бо дістало, а головне від цього багато проблем з комунальними підприємствами.

В свій час, стаючи переможцем багатьох конкурсів на заміщення посади керівника комунального підприємства, я жодного разу не був призначений. Коли комісії з проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора комунального підприємства втратили прозорість і стали зібранням договорняків, смислу заявлятись на конкурс вже не стало. Та його й не стало тоді, коли Віталій Кличко нехтував рішеннями конкурсних комісій та призначав відвертих недолуг, а потім відверто їх звільняв.

Можливо, Віталій Кличко хоче як краще і всі призначення керівників йшли під впливом його оточення, оточення змінювалось і змінювались недолугі керівники. Віталій Кличко – слон. І хвостики не мають керувати слоном. Тому необхідно допомогти Віталію Кличку позбавитися нав’язаної йому відповідальності незаконно призначати керівників комунальних підприємств і тим самим допомогти Віталію Кличку визначитися: чи він орган чи міський голова.

Тупість, некомпетентність, дурість, договорняки та відверта корупція позбавляють Київ ясних перспектив на майбутнє комфортного міста. Принцип накрасти-насрати-втекти – процвітає. Це необхідно змінювати як систему. Система має бути в основі, а не карусель змін керівників.

В основі місцевого самоврядування є комунальна власність. Позбуття чи позбавлення комунальної власності – це втрата самоврядування.

Система комунальних підприємств повинна бути необхідно-збалансована – сформована та керована таким чином, щоб самостійно забезпечити життєдіяльність міста за принципом необхідності. Відсутність такої збалансованості та її наслідки відчули міста наближені до бойових дій, зокрема міський голова Харкова висловлювавсь про те, що тепер не буде ніякого аутсорсинга. Під час напруженої ситуації у Харкові ефективно виконували свої функції тільки комунальні підприємства.

Тому роль комунальних підприємств неможливо переоцінити. Разом з цим, важливе значення необхідно віддавати й системі управління комунальними підприємствами, неправильна реалізація якої призводить до того колапсу який існує в Києві.

На мою думку, виходячи з діючого законодавства (Конституції України, законів “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про столицю України – місто-герой Київ”) призначення керівників комунальних підприємств відбувається з порушенням закону та логіки існування місцевого самоврядування.

Так, відповідно до п. 30 ст. 26 закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключною компетенцією київської міської ради (як і будь-якої ради) є прийняття рішень “про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади”. Тобто, Віталій Кличко не має ні створювати, ні вносити зміни до статуту – він не може управляти підприємствами комунальної власності. Але при цьому верстат самовправства Віталія Кличка працює.

Для прикладу ще одне випадкове розпорядження “органу” за підписом Віталія Кличка №2093 від 30.09.2021 р. “Про внесення змін до статуту комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”.

Не може Кличко затверджувати статути! Не може бути комунального підприємства КМДА, бо КМДА – не суб’єктна. Суб’єктність – це виключна компетенція міської ради, згідно закону та нормальної логіки.

Щоб вас теж ніхто не плутав, згадаю ст. 29 закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка визначає повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування щодо управління комунальною власністю, і відповідно до якої до власних повноважень виконавчих органів належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Саме управління майном, а не підприємством. Управління майном – це передача в користування і то в межах визначеною радою.

Навіть неможливо уявити, яким може бути легітимний механізм призначення керівника комунального підприємства, крім механізму прямого голосування депутатами за кандидатуру.

Давайте ще розглянемо ситуацію, “підтягнувши” наступну логіку.

Якщо комунальні підприємство уявити, як господарське товариство, то учасниками цього товариства є громадяни громади Києва в особі обраних громадянами депутатів. Якщо спрощено, то кожного депутата можна представити учасником комунального підприємства, а міського голову секретарем зборів (бо він такий і є).

Депутат не може передавати свої депутатські повноваження нікому, навіть колезі-депутату. Думаю, це абсолютна ясна річ.

Депутати, якими формується орган місцевого самоврядування, виконують представницькі функції. Органи місцевого самоврядування (депутати) є засновниками підприємств комунальної власності – ніхто інший не може бути засновником комунального підприємства.

На відміну від учасника господарського товариства, маючи особисту представницьку функцію, депутат не може передовірити свої права і обов’язки іншому громадянину, адже набуття депутатських прав і обов’язків відбувається виключно за законом і виключно через систему виборів. Тобто, депутат не може нікому делегувати чи довірити свої права в управлінні комунальним підприємством, депутат не може надати довіреність Віталію Кличку – це важлива відмінність від управління господарським товариством.

Як засновник, орган місцевого самоврядування (депутати), через прийняття рішень здійснює управління підприємствами комунальної власності, в тому числі – їх виключне право призначати керівників таких підприємств.

Не треба плутати виключну компетенцію органу місцевого самоврядування (п. 31 ст. 26 закону “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо “прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення”) з передачею управління комунальними підприємствами. Якщо б так можна було все передавати, то депутати збиралися б один раз, щоб все передати. Тоді для чого тоді депутати, демократія та самоврядування? Прописати в законі, що місцеве самоврядування в Києві – це Віталій Кличко. І все. Але це ж не так.

Отже, призначення керівників комунальних підприємств – це виключне право, навіть обов’язок депутатів Київської міської ради.

Для кращого розуміння проблеми наведемо ще один приклад. В пошуку системи делегування повноважень з управління комунальними підприємствами (а таке є) перший документ, що трапився мені на очі, стало розпорядження КМДА №2572 від 13.12.2021 року “Про передачу до сфери управління майна”. В ньому Віталій Кличко (орган) при виданні розпорядження посилається на статті, на які він не може посилатись.

Так ст. 327 Цивільного кодексу України визначає, що “управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування”. Тобто, Віталій Кличко вказує статтю, яку він порушує.

Ч. 5 ст. 60 закону “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає, що “органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності…”. Віталій Кличко, можливо, і орган, але явно не місцевого самоврядування.

Щось виконавчий орган Київради (КМДА) за підписом Віталія Кличка зовсім не того картуза на голову натягнув.

До речі, КМДА – це система, яка не може бути суб’єктом, як будь-яка система (класика державного управління), а від того не може видавати розпорядження. Розпорядження може видавати виключно голова КМДА Віталій Кличко. Про це ж говорить і ст. 41 закону “Про місцеві державні адміністрації”: “Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством”.

На цьому можна було б завершити наше дослідження, а юристам і правоохоронним органам варто було б на ці тези нанизати статті Кримінального кодексу та інших законів про відповідальність і покарання. Але ще один приклад.

Показовою є ситуація з театрами комунальної власності (видовищно-театральними закладами) та Департаментом культури КМДА.

Відповідно до п. 9.14. положення про Департамент культури КМДА, директор департаменту призначає керівників закладів культури, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підпорядковані департаменту, за результатами конкурсу шляхом укладання ними контрактів у встановленому законодавством порядку.

Положення про Департамент культури затверджено розпорядженням все того ж несуб’єктного виконавчого органу Київради, хоча мало б бути затверджено головою КМДА Віталієм Кличком.

Отже, ми маємо ситуацію, незаконної спроби управління підприємством комунальної власності (місцеве самоврядування) іншою “гілкою” влади – органом державної влади без делегованих повноважень. Віталій Клічко не мав права затверджувати такі повноваження для керівника Департаменту культури КМДА, а директор департаменту не мав права здійснювати такі повноваження.

Можливо, я все ж таки, щось пропустив й є якесь “липове” рішення Київради про надання Віталію Кличку, як голові КМДА, чи Віталію Кличку, як Міському голові, права на управління підприємствами комунальної власності. В законі про таке право точно нічого немає. Чи є рішення, про надання таких повноважень міською радою директору Департаменту культури КМДА? Чи є хоч щось, що б якось прикритись “видатним” діячам державного управління від “компетентних органів”? При цьому прошу не плутати передачу майна в управління (по суті безоплатну оренду) й передачу управління підприємством.

Якщо є такі рішення то вони мають бути скасовані. Єдине рішення Київради про призначення керівника комунального підприємства, відповідно до законодавства та принципів місцевого самоврядування, це рішення, де буде вказано: “ …Міському голові м. Києва В.В. Кличко підписати затверджений договір (контракт)…”.

В ст. 21 закона “Про культуру” також сказано виключно наступне: “… керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п’ять років за результатами конкурсу”. Тобто цим законом не визначено, хто призначає керівника закладу культури. Та й не може бути визначено, адже й так зрозуміло що керівника державного закладу культури призначає керівник органу за погодженням з місцевим органом виконавчої влади, а керівника комунального закладу культури можуть призначати тільки органи місцевого самоврядування (ради) на праві суб’єкта права власності.

В конкурсній комісії від Департаменту культури КМДА (положення про комісію немає) не передбачається участь навіть депутатів Київради. Прикольно? Проте є представники громадських організацій (три особи), які взагалі не мають відношення до культури і взагалі ведуть діяльність в інших населених пунктах України.

Є в комісії представники від театру (три особи). Від Департаменту культури – теж три особи.

Конкурсні комісії на “некультурні” підприємства комунальної власності не передбачають лотерей з громадськими організаціями: в комісії присутні депутати Київради та затвердженні вже розпорядженням Міського голови на підставі ст. 42 закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, в якій нічого не сказано про такі комісії.

Тобто, ми тут маємо роздвоєння особистості у Віталія Кличка з одного й того ж самого питання: він все ж таки хто – орган, міський голова, чи Віталій Кличко?

Поки відбувається роздвоєння-здвоєння, керівництво Департаменту культури готове призначати керівником театру будь-кого, кого запропонує колектив. Це вже призвело до тупикових ситуацій. А далі буде катастрофа.

Для ще більшої деталізації – ситуація з Театром “Юного глядача на Липках”. Конкурсна комісія обрала судимого за ст. 146 Кримінального кодексу “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини” Вячеслава Жилу.

Окружний адміністративний суд (ОАС) Києва визнав протиправним та скасував рішення конкурсної комісії та наказ Департаменту культури №457-к від 21.09.2021 про призначення Вячеслава Жили директором комунального підприємства ТВЗК “Київський театр юного глядача на Липках”. Це рішення пройшло апеляцію і набрало законної сили в день прийняття постанови шостого апеляційного адміністративного суду (24 січня 2023 року).

Відповідно до рішення суду, керівник Департаменту культури Сергій Анжияк був повинен не звільнити Вячеслава Жилу, а прийняти до виконання рішення суду, тому що визнано протиправним та скасувати наказ про призначення Вячеслава Жили директором театру, разом з чим є незаконними всі дії Вячеслава Жили стосовно його незаконної діяльності в театрі.

Це означає, що більшість акторів та працівників театру, яких Вячеслава Жила звільнив (знищив багаторічно сформований колектив та репертуар театру), звільнені незаконно, а вірніше – не були звільнені. Ті, кого Вячеслава Жила прийняв на роботу, прийняті незаконно і не є колективом театру, оскільки призначались Вячеславом Жилою, який не мав на те повноважень.

Про такі ситуації треба думати завчасно, щоб не створювати їх. Та проблема в тому, шо немає кому і чим думати. Приймалось би рішення про призначення керівника підприємства шляхом прямого голосування депутатами, то таких проблем не було б.

Натомість, Сергій Анжияк продовжив “чудити” й нічого не зміг придумати, як призначити (залишити) в.о. директора театру заступника Вячеслава Жили (якого Жила призначив своїм заступником), бо так захотів колектив, незаконно “набраний” Вячеславом Жилою.

Й при цьому ніхто вже не згадує про незаконно звільнений колектив, який пропрацював до Вячеслава Жили десятки років і виховав не одне покоління юних театралів. За таких дій Сергія Анжияка ситуація в театрі буде погіршуватися.

З огляду на вищенаведене депутатам необхідно почати виконувати свої прямі обов’язки і не перекидувати це на некомпетентні безповноважні виконавчі органи.

А вирішення непорозуміння з ТЮГ на Липках має стати показовим і грунтуватися на наступних принципах:

1. Театр – комунальна власність. Управляти театром можуть виключно депутати шляхом прямого голосування.

2. Від театру та якісного репертуару залишиться скоро тільки пляма за кольором дитячої неочікуваності (зайдіть на новий сайт театру та оцініть).

3. До колективу театру Вячеслав Жила вчинив фактичний геноцид, бо від колективу майже нікого не залишилось.

4. Театр необхідно повернути до того стану, який він мав до Вячеслава Жили.

5. Театр на повному утриманні громади міста, є комунальним закладом і “своє” кіно за гроші громади колективу немає чого крутити. Театр – виключна відповідальність депутатів Київради, а Департамент культури КМДА тільки планує, розпоряджається коштами та контролює, як допоміжний орган депутатів – без права прийняття рішення.

6. Від художнього керівника театру та режисера залежить репертуар і якість вистав. Керівник чи режисер – як диригент. Якими б прекрасними не були актори, але прекрасної вистави чи кіно за їхніми окремими побажання не буде. Віддати зараз призначення керівника театру на відкуп незаконно призначеному колективу – це елементарна тупість та нездарність керівництва Департаменту, яке взагалі не має повноважень на прийняття таких рішень. А ще це нонсенс – режисер формує акторський колектив.

7. Покоління дітей та молоді виховувались на виставах театру під керівництвом Віктора Гирича. Логічно, що виведення театру для дітей і молоді, поки депутати не організуються з театральною концепцією, можна доручити керівник театру Віктору Гиричу і то, якщо він захоче розгрібати зроблені проблеми.

Майже аналогічна ситуація і з іншими підприємствами комунальної власності. Там теж призначення керівників робились Віталієм Кличком, який не має повноважень на особисте управління підприємствами комунальної власності. І не може мати, як за законом, так і за відсутності в даному випадку, навіть в уяві, будь-якого легітимного механізму розпорядження чужими правами.

Яке б рішення депутатів не було, до чого воно б не призвело, але саме депутати повинні визначатися з керівниками комунальних підприємств, нести за них відповідальність, змінювати і призначати інших і не кивати на Віталія Кличка. Він в даній ситуації несправжній і не має права без рішення ради призначати (доручати призначення) керівником комунального підприємства, в тому числі і виконувачів обов’язків.

Стосовно конкурсних комісій – це дорадчі органи, не більше. Вони довели свою неефективність та корумпованість. Й рішення цих комісій могли взагалі не братися до уваги тим же Віталієм Кличком.

Віталію Кличку та депутатам Київради необхідно вибудувати по-новому систему управління комунальними закладами та одночасно перейти до програми комуналізації Києва, в основі якої є збільшення (розвиток) комунальної власності, посилення управління власністю і як вже зазначалось, війна це вагомий аргумент діяти саме так.

Ми можемо розраховувати на те, що Віталій Кличко та його безпосередній керівник, начальник Київської міської військової адміністрації Сергій Попко дослухаються моїх порад.

Особисто Віталій Кличко легко може прощатися з недолугими керівниками заради змін на краще. Для нього не складно в інтересах громади позбавитись керівника Департаменту та пари заступників.

Єдина проблема в тому, що Віталій Кличко знов і знов легко притягує до себе нових безкебних недолуг, які все перетворюють на кізяк.

Тому, Віталіє Володимировичу, змінюйте систему. Бо з існуючою системою вам не те що не здобути нові пояси, а можна й нинішні втратити – за самоправство та розкрадання.

Роман Головін, голова Всеукраїнського об`єднання власників землі