Микола Томенко про колишніх глав Адміністрації Президента України

Нарешті СБУ взялося за сумновідомого українофоба та колишнього очільника Адміністрації Президента Кучми Табачника, точніше за його майно. І це правильно, хоча аж надто запізно. Про ще одного співкерівника держави за часів Кучми Медведчука Ви й так все знаєте.

У мене принагідно виникло запитання:

а що там з іншими главами Адміністрації Президента України?

З Януковичем найпростіше.

Клюєв емігрував разом із своїм керівником до Росії, при цьому не забуває про Австрію, де за даними ЗМІ, у них з братом відповідальні бізнес-справи. Льовочкін, як і належить представнику прозахідного крила партії регіонів-ОПЗЖ, нині один із чільних членів батальйону «Монако» та завдяки тісній співпраці з центральною та київською владою зовсім не турбується про можливу втрату свого депутатського мандата.

З Порошенком найскладніше.

Ложкін нині більше опікується долею російських олігархів, що співпрацюють із його Єврейською конфедерацією, а Райнін, який очолив Харківську обласну ОПЗЖ в 2019 році, повністю зник із публічного життя країни.

У Зеленського із зміною назви Адміністрації на Офіс нічого принципово не змінилося. Недаремно він сам стверджував, що Богдан діяв як друга людина в державі, а Єрмак в частині кадрової політики виглядає не першим, але й не другим посадовцем в країні.

Так чому ж нам так ПОРОБЛЕНО з цією Адміністрацією (Офісом) Президента?

І що робити далі?

Рецепт простий і давно відомий: треба нарешті УЗАКОНИТИ цей дорадчий і допоміжний, а не владний орган!

Нагадаю, що у відповідності із пунктом 28 статті 106 Конституції України передбачено право Президента створювати у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повноважень (ЛИШЕ) консультативні, дорадчі та інші допоможні органи і служби. Отож, Адміністрація чи Офіс Президента повинні діяти де-факто і де-юре як допоміжний орган - патронажна служба чи секретаріат, а відповідно її керівництво не має жодних правових підстав здійснювати владні повноваження.