Головін: Чому немає і не буде земельної реформи: президенту підсунули фуфло, а не реформу
В Трускавці президент Володимир Зеленський задав запитання: “Чому уповільнена земельна реформа?”. Це питання буде риторичним, поки земельна реформа не стане реформою в суспільно-позитивному розумінні, а не в інтересах кучки осіб.
Що ж таке земельна реформа? Чи є документ, який би висвітлював її сутність, мету, завдання, методологію, функції, інструменти? Ні, немає жодного документу! Немає жодної наукової роботи, яка б висвітлював мету земельної реформи, її завдання, методологію, функції, інструменти та планові заходи. Немає жодного нормативного документу, який би визначав державну політику та затверджував державну програму з реалізації земельної реформи, пише Kievvlast.
Замість цього державні горе діячі представляють земельну реформу певними сумнівними здобутками, в яких є якнайшвидше продати землю, і немає того, як збільшити в рази прибуток від землі. Де в цій земельній реформі люди?
Президента жорстко підставили. Тому й не дивно, що у нього з’явилось запитання про те, чому уповільнена земельна реформа. Насправді, реформа не уповільнена, її просто немає, як і здобутків від неї. Та й не буде.
Земельна реформа за своєю метою повинна забезпечувати зростання доходів існуючих власників землі, покращення їх суспільно-економічного стану та членів їх родин, відновлення та розвиток сільського господарства та економіки країни в цілому. А поки що 6 мільйонів власників землі та члени їх родин не відчули та й не можуть відчути позитивного впливу від такого реформування.
Звісно, коли ми говоримо про зростання доходів, то не маємо на увазі продаж землі – мається на увазі вагоме збільшення щорічного доходу власника землі від свого права володіти та користуватися землею.
Головними політико-економічними та суспільно-економічними проблемами земельних відносин є концентрація землі в “одних руках” – вона породжує й народжуватиме негативні процеси в країні.
Зараз форма земельних відносин в Україні представлена на 90% орендними відносинами. Ця ситуація відповідає орендній концентрації землі. Орендні відносини не задовольняють власників землі з точки зору розміру орендної плати, як доходу від землі, строком оренди та умовами договорів користування землею, що нав’язані орендарями та діючим законодавством.
Крім того, орендна концентрація землі вже призвела до знищення тваринництва та переробки на селі, а разом з цим не стало й роботи.
При орендних відносинах ті ж самі понад 6 мільйонів власників землі мають хоч і несправедливий, але прибуток в якості орендної плати за землю. Прибуток від землі також отримують орендарі землі, але він в кілька разів більший, ніж весь дохід від землі понад 6 мільйонів власників. В цій ситуації можна говорити про усуспільнення прибутку, хоч і несправедливе, але є.
Існуюче законодавство, в тому числі зі змінами, які відбулися нещодавно, сприятливе для концентрації землі, як з точки зору орендної концентрації, так і з точки зору концентрації землі за рахунок її скуповування. При цьому, найвірогіднішим покупцем землі є її орендар.
Без дозволу орендаря (ст. 131, ч. 3 Земельного кодексу) власник землі не може продати землю (закон №1423-IX, колишній законопроект №2194). Та й сама земля в оренді не приваблива для її купівлі іншим покупцем, ніж орендар – з причини низького доходу від неї у вигляді низької орендної плати.
З урахуванням низької оренди, орендарю вигідніше користуватися землею, як об’єктом оренди, ніж викуповувати її. Не говорячи вже про те, щоб купувати її за кредитні кошти. Тому процес викупу землі буде повільним, бо орендарям нема куди поспішати – їм головне на своїх умовах завчасно примусити власників землі переукласти договори оренди ще на довгі роки, що в них вдається, адже в країні існують всі законні та незаконні умови для цього.
Практично весь викуп землі контролюють орендарі, тому не буде ніякого позитиву від викупу землі орендарями – ні для власників землі, ні для економіки країни, ні для суспільства.
Зміни, які анонсували в земельних відносинах і подають як земельну реформу, будуть погіршувати ситуацію кожного українця особисто та країни в цілому. Земля, як була сконцентрована (орендна концентрація), так і буде залишатися сконцентрованою – відбуватиметься перетікання від орендної концентрації землі до концентрації через скуповування землі.
При таких змінах однієї концентрації на іншу кількість власників землі буде поступово зменшуватись, а разом з цим буде знижуватися рівень усуспільнення результатів від користування землею та рівень зацікавленості й залученності українців до економіки країни. Це аж ніяк не буде сприяти відновленню та розвитку економіки країни, її суспільно-економічному та суспільно-політичному стану.
Результатом існуючого реформування буде концентрація землі, що не має нічого спільного з зростанням доходів існуючих власників землі, покращення їх суспільно-економічного стану та членів їх родин, та не дасть ніякого позитивного суспільно-економічного ефекту, а навпаки – все погіршить.
При розвитку та поглибленні концентрації землі обмежена кількість осіб буде мати від землі практично весь прибуток, який, за класикою економіки, як сконцентрований прибуток, має низьку реалізацію щодо розвитку економіки та покращення загально суспільного добробуту в країні та народжуватиме кризовий поділ суспільства на класи.
Концентрація діє проти мільйонів в інтересах купки осіб, що постійно зменшується. Концентрація – негативне суспільно-економічне явище, що є причиною негативних суспільно-політичних процесів і буде вимагати суспільної потреби в усуспільнені землі, яке буде досягатися націоналізацією або через націоналізацію.
Усуспільнення землі й взагалі процеси усуспільнення – це вже неодноразові історичні факти з суспільно-економічними подіями, в тому числі, революціями.
Для уникнення та виходу з негативних ситуацій в країні, необхідно негайно припиняти процес скуповування землі та відходити від орендних відносини в користуванні землею.
Разом з цим необхідно забезпечити комплексні зміни, які будуть спрямовані на впровадження, розвиток та стабільне функціонування форм самостійного господарювання власників землі, як єдиного господарювання, що забезпечує усуспільнення прибутку від землі, а з ним й всі швидкі позитивні зміни в країні, які б хотів відчувати президент.
Країні необхідний не ринок землі, а ринкові механізми в земельних відносинах, які, на жаль, зараз відсутні.
Самостійне господарювання на землі відповідає всім вимогам соціальної держави та має максимальний рівень усуспільнення, що є ознакою розвиненості економіки країни, зокрема, для прикладу, Германії, Данії, Швеції, Голландії та сусідньої Польщі.
Для прискореного відходу від орендних відносин та для реалізації таких комплексних змін, необхідно надати власникам землі права припиняти договори користування землею за власним волевиявленням та здійснювати державну політику з організації, забезпечення та розвитку форм самостійного господарювання.
Також необхідно унеможливити будь-яку концентрацію землі через її купівлю, яка може бути прискорена разом з наданням права власникам землі припиняти договір оренди за власним волевиявленням.
Для реалізації запропонованих механізмів для набуття земельною реформою дієвості та ефективності, необхідно провести законодавчі зміни та на підставі цих змін реалізовувати державну політику із здійснення земельної реформи за оновленою програмою.
Первинна концепція суті та основних законодавчих змін щодо прискореного переходу до самостійного господарювання вже закладена в проекті закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини”.
Єдиним правильним напрямком земельної реформи має стати перехід до самостійного господарювання, збільшення доходів від землі у її власників та формування перспективи для відновлення та розвитку тваринництва та переробки.
Беззаперечно правильною формою організації самостійного господарювання є товариства власників землі (ТВЗ).
Описані процеси, запропоновані зміни та механізми, крім наукової розробки, вже мають й практичну реалізацію.