Ситуація навколо компанії НАК "Нафтогаз Україна" все більше виходить за рамки галузевої та особистої ворожнечі - ЗМІ
Ситуація навколо компанії НАК "Нафтогаз Україна" все більше виходить за рамки галузевої та особистої ворожнечі, і загрожує серйозними політичними та економічними наслідками для всієї України
Більшість людей рідко замислюються про масштаби компанії Нафтогаз, а вони величезні. Тільки вартість активів компанії становить 445 млрд гривень, це майже 30% бюджету країни і 10% ВВП. Нафтогаз забезпечує 77% видобутку газу і заплатив до бюджетів країни всіх рівнів 141 млрд гривень у 2020 році, пише Хвиля. На сьогодні в компаніях групи трудитися близько 52 тисяч осіб.
Тобто, коли ми говоримо про «Нафтогаз» - ми, безперечно, говоримо про найбільшу компанію України. Активи найбагатшої людини України Ріната Ахметова в 2020 році були оцінені в 7,6 млрд доларів. Тоді як за сьогоднішнім курсом активи Нафтогазу становлять 16,5 млрд дол. Погодьтеся мало хто в нашій країні може дозволити собі управляти активами дорожче Ахметова? І якщо Рінат Леонідович багато собі може дозволити від покупки каналів до депутатів, то що ж може дозволити собі людина, яка управляє ще більшими грошима? І ця людина Андрій Коболєв.
Коболєв був призначений головою "Нафтогазу" в березні 2014 року, і пропрацював там 7 років. Це найтриваліший період управління компанією з часів її заснування. Згодом Коболєв перетворився на» газового генерала " і почала керувати нею, як своєю власністю. За цей час він зумів не просто вичистити компанію від неугодних, але навіть від своїх друзів, наприклад, від Юрія Вітренко. Як і олігархи, Коболєв почав вибудовувати різні форми захисту "свого бізнесу". Але, на відміну від Ахметова, Фірташа чи Порошенка, він вирішив інвестувати не в телеканали чи депутатів, а на підтримку США та ЄС.
З опублікованої інформації про лобізм Коболєва ми знаємо, що він витратив близько 3,5 млн доларів в США на просування своїх інтересів. Ні, не зі своєї премії, а з грошей компанії. З публікацій, які повинні були зробити американські лобісти на підтримку екс-глави Нафтогаз а, ми можемо побачити стратегію його самозбереження. Так, в 2019 році в разі спроби звільнити Коболєва, американські медіа повинні були опублікувати звернення, про те, що звільнення Коболєва має стати причиною відмови міжнародних фінансових організацій від співпраці з Україною. І хоча в 2019 році Коболєв залишився на своїй посаді, він повернувся до методів очорнення України в 2021 році.
Так, після несподіваного звільнення він розгорнув кампанію про провал державної корпоративної реформи, яка була важливою частиною угод із Заходом про фінансову підтримку України з 2014 по 2019 рік. Гроші Коболєва дійсно дали великий ефект, але не бажаний результат. Західні партнери України перейнялися ситуацією, але все-таки не вжили жорстких заходів. Тоді, найняті за гроші лобістів журналісти Джонатан Свон і Дейв Лаулер опублікували сумнівну інформацію про те, що візит Зеленського був скасований через корпоративну реформу в Нафтогазі. Буквально протягом доби стало ясно, що це фейк, оскільки Джозеф Байден подзвонив Володимиру Зеленському і запросив його на зустріч. Після саміту Путіна і Байдена в Женеві стало відомо, що Зеленський запрошений в США на кінець липня.
Тим часом, Коболєв висунув нову фігуру на дошку - главу НАЗК Олександра Новікова. Пан Новіков публічно заявив у своєму інтерв'ю, що прийняв припис про незаконне призначення Вітренко відразу після повернення з США. Важливо, що раніше Новіков не робив аналіз призначення глав держпідприємств, і намагався утримуватися від політичних конфліктів. Він пов'язаний з американцями через свого заступника Івана Преснякова, який багато років пропрацював в антикорупційних програмах USAID і UNDP. Пресняков під час своєї роботи фінансував грантами Центр протидії корупції, який надав Новікову обґрунтування щодо незаконності призначення Вітренко. Звичайно, ж НАЗК знає про те, що програє в суді. Саме тому Новіков прямо заявляє, що позитивне рішення для Вітренко - означатиме Домовленість влади з корумпованим судом. Далі ще більше, пан Новіков настільки перейнявся питанням Нафтогазу, що дає рекомендацію Наглядовій Раді звільнити Вітренко не чекаючи рішення суду.
Залучення в конфлікт навколо» Нафтогазу " НАЗК-аж ніяк не останній крок Коболєва і його друзів. Справа в тому, що створення і робота НАЗК були частиною Угоди про безвіз між ЄС і Україною. Тому, наші джерела в НАЗК вказують, що після програшу в суді, Новіков і антикорупційні організації розглядають варіант демаршу, звинувачуючи Зеленського в змові і корупції, з вимогою до ЄС скасувати безвіз з Україною. Ми можемо гадати тільки, до чого приведуть подібні кроки: чи запустять нову кризу у відносинах української влади із західними партнерами у переддень саміту «Кримської платформи», або ж ніхто всерйоз не сприйме цю метушню. Очевидно одне-інформаційний шум навколо "Нафтогазу" створює проблеми Україні.
Проблема не тільки в тому, що це б'є по іміджу країни, але більшою мірою це б'є по фінансових позиціях «Нафтогазу». Адже компанії потрібні гроші для розвитку, а інформаційні кампанії Коболєва і К призводять до того, що інвестори побояться купувати євробонди «Нафтогазу». Відповідно "Нафтогазу" необхідно буде піднімати ціни для населення. Це в свою чергу може спровокувати внутрішню політичну кризу, яка ледь не почалася взимку, коли різке зростання цін на газ вдарило по рейтингах Зеленського і «Слуг народу». Повторення такої ситуації змушуватиме Зеленського шукати допомоги у західних партнерів. А чи потрібна їм криза в Україні? На тлі переговорів Байдена з Путіним, заспокійливої позиції Європи щодо Донбасу, можна сказати однозначно – ні.