Микола Томенко: заздрість і ненависть у росіян до інших народів розширюється й ненавистю до самої природи

Про це пише Микола Томенко на своїй сторінці у мережі Facebook. Далі наводимо слова автора без коментарів.

Також вже традиційно, напередодні Івана Купала, тут пройде науково-практична конференція щодо ідеї єдності людини і природи (етноприроди). Готуючись до виступу, вчергове звернув увагу на разючі МЕНТАЛЬНІ відмінності між УКРАЇНЦЯМИ та МОСКОВИТАМИ-РОСІЯНАМИ і в питанні етноприроди.

Напевно, найпереконливіше, цю етнопсихологічну різницю ще в 1861 році описав відомий історик Микола Костомаров у своїй праці «Дві руські народності».

«І у громадському, і в сімейному житті росіян більш чи менш видко брак того, що в українському житті становить душу, силу й поезію…

Росіянин мало любить природу; в селах дуже рідко здибаєш на городі квіти - в УКРАЇНІ КВІТАМИ ПИШАЄТЬСЯ майже чи не кожний двір хлібороба.

Цього не досить. РОСІЯНИН має якусь НЕНАВИСТЬ до РОСЛИН.

Я знаю приклади, де господарі вирубували дерева біля своїх будинків, препогано збудованих, гадаючи, що через них будинок не має гарного вигляду…

Коли влада почала спонукати людей садити біля хат верби, надзвичайно важно було примусити, щоб поливали дерева, доглядали їх, не давали нівечити. Коли в 20-х роках нашого віку (йдеться про 19 століття) уряд наказав обсаджувати деревами шляхи, ця річ здавалася народові (Костомаров має на увазі російський народ) таким важким тягарем, що скарги й нарікання відбилися в народних піснях, складених надзвичайно тривіально. У Росії багато садів, але це все майже садовина, їх розводять із крамарською метою; лісову деревину зустрінеш рідко де, бо з неї немає користі для матеріального життя. Рідко коли можна здибати росіянина, який би пізнавав і відчував красу місцевості, милувався оглядаючи небо, і впивався б, ні на що не звертаючи уваги, очима в озеро, освічене сонцем або місяцем, або вдивлявся у блакитну далину лісів, заслуховувався хором весняного птаства. Все оце майже якесь ЧУЖЕ для РОСІЯНИНА, бо він зав‘яз у щоденних рахунках, у мілкій ковбані матеріальних потреб. Навіть люди освічені, скільки нам доводилося помітити, теж БАЙДУЖІ до КРАСИ ПРИРОДИ…»( Фрагмент статті Миколи Костомарова адаптовано до сучасної української мови).

Як бачимо, заздрість і ненависть у росіян до інших народів розширюється й ненавистю до самої природи!

Ці етнопсихологічні відмінності у свою чергу впливають і на щоденне життя та побут двох аж надто різних народів. Нагадаю лишень описи професора із Кембріджа Едварда Данієля Кларка у книзі «Подорож до Росії, Криму і Туреччини». (1812 рік):

«Ми зустріли групи українців, що різняться під кожним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають міцніше та краще від росіян і перевищують їх у всьому, де лиш може один клас людей перевищувати другий. Вони є чистіші…гостинніші, побожніші…

Хати в Україні чисті і білі, як в Уельсі - мандрівникові здається, що він перенісся до Голандії або до Норвегії…За столом УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНИНА більша ЧИСТОТА, аніж за столом у МОСКОВСЬКОГО князя…» (Детальніше дивись Володимир Січинський «Чужинці про Україну»)

Тож, коли «неповторний російський світ» орда вбивць, ґвалтівників і мародерів військового злочинця Путіна знову прагне накинути нам, мусимо захистити власний «Український світ», а «російський», якнайшвидше, повернути на історичну батьківщину - в їхню імперію ЗЛА і країну НЕНАВИСТІ.