Колись же це були цілком собі імперії, які дозволяли собі утримувати на собі увагу всієї Європи, - Дацюк про Швецію і Голландію
Чи можна бути успішним неісторичним народом, і чи потрібно українцям входження в історію? Про це розмірковує український філософ Сергій Дацюк у програмі Юрія Романенка «Романенко. Бесіди»
«Тоді треба оформити успішність деяких інших критеріїв. Є історичні народи, які постійно пред'являють інші простори, працюють з часом і втягують у свої простори. Є народи, які одного разу це зробили і більше не намагаються це зробити. Ну, якась Швеція там або Голландія. Колись же це були цілком собі імперії, які дозволяли собі утримувати на собі увагу всієї Європи. Але вони випали з історії, і вони прекрасно себе почувають», - зазначає він.
Їм не потрібно повертатися в історію, і вони можуть собі це дозволити.
«Але ми як країна фронтира, де постійно сходяться впливи різних сил і різних порядків, можемо бути або історичною спільнотою, або підкоритися комусь, - продовжує філософ. - Виникає питання: а чи потрібно нам повертатися в історію? У цій спробі вважати себе від Київської Русі я чую боязку, неосмислену спробу повернутися в історію. Олексій Арестович чітко говорить: повернути гідність, відновити справедливість, виступити так, щоб надбудуватися над Кремлем і відтворити єдність всередині країни».
Якщо ми повертаємося в історію, треба повернути, як мінімум, роботу з трьома часами, продовжує він. Якщо ми хочемо хоч десь пред'явити інший простір, то давайте подумаємо: ми зможемо в сільському господарстві переплюнути тих же голландців або американців?
«Я не бачу такої можливості. Ми зможемо в філософії переплюнути німців, стартонути і піти? Чи зможемо ми в музиці переплюнути Австрію того часу, а нині Європу і Штати? Велике питання! Не кажучи вже про сфери традиційно індустріальні», - резюмує Дацюк.
Як повідомляла Politeka, Чеповий порадив українцям скористатися допомогою для подальших трансформацій України.
Також Politeka повідомляла, що Рябчук сподівається: У когось повинні бути амбіції увійти в історію як Жорж Вашингтон.